Політика хибної реальності

Ця неоднозначна фраза декілька разів лунала 11 грудня 2019 року в ДП «Кримський дім» під час углого крстолу на тему: «Питання деокупації Криму в державній політиці України». Ініціаторами і модераторами заходу стали співкоординатори громадської спілки «Координаційна рада організацій вимушених переселенців з Криму» Андрій Щекун (ГО «Кримський центр ділового і культурного співробітництва «Український дім») та Ольга Скрипник (Кримська правозахисна група). І круглий стіл, і дослідження, яке презентувалося на зустрічі, були підтримані Посольством Великої Британії в Україні.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниТож цілком логічно, що перше слово було надано представнику Посольства пані Шенон, яка зазначила, що наразі відбувається процес розробки урядової стратегії щодо Криму й дуже важливо, щоб у цьому процесі разом з представниками офіційних структур брали участь і представники громадянського суспільства, мешканці окупованого Криму та переселенці з Криму. Тільки за такої широкої участі можна здійснити повне забезпечення представництва прав кримчан – і тих, хто залишився зараз у Криму, і тих, хто переселився на материкову Україну.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниЗа словами Андрія Щекуна, проект триває вже третій місяць, і за цей час було здійснено моніторинг діяльності органів державної влади – Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України щодо питань деокупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. В цей період ГО «Кримський центр ділового і культурного співробітництва «Український дім», за підтримки редакції газети «Кримська світлиця», до органів державної влади було надіслано 17 запитів, де загалом було поставлено 56 запитань про те, що відбувається в інформаційній політиці, у сфері освіти, культури стосовно Криму. На сьогодні, на жаль, не всі відповіді отримано. «Принагідно хочеться відзначити, що до Міністерства культури, молоді і спорту України було надіслано 5 інформаційних запитів, де було 23 запитання у сфері інформаційної політики та культури. Відповіді на 3 з них Міністерство інформаційної політики, яке ліквідовується, надіслало, а решту запитів Міністерством культури було проігноровано або перекваліфіковано в звернення, що, на нашу думку, було зроблено безпідставно, з метою не надавати нам відповідь. Звісно, ми будемо звертатися з цього приводу до правоохоронних органів, зокрема, до Прокуратури АР Крим», – наголосив Андрій Щекун.

Запитання, поставлені до органів державної влади у запитах, були сформовані з огляду на резолюції і завдання, що були поставлені перед Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України та іншими державними органами на І та ІІ всеукраїнських з’їздах вимушених переселенців з Криму ще у 2014 і 2015 роках. Результатом цих з’їздів було створення міжфракційного об’єднання «Крим», яке було сформовано в грудні 2015 року. Крім того, завдяки плідній і титанічній праці громадських організацій і активності організацій вимушених переселенців з Криму, які долучалися до цієї діяльності, навесні 2015 року було проведено комітетські слухання, а в червні 2016 року і парламентські слухання, наслідком яких є Постанова ВР України №1602-VIII від 22 вересня 2016 року «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи». А 27 грудня 2018 року було видано ще один документ – Розпорядження Кабінету Міністрів України №1100-р «Про схвалення Стратегії інформаційної реінтеграції Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», яким передбачалося Міністерству інформаційної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниОпрацювавши відповіді, організатори дослідження дійшли висновку, що практично у кожній сфері, куди направлялися запити, спостерігається досить плачевна ситуація щодо реалізації законодавчих актів. Наприклад, на запитання до Міністерства освіти і науки України, чи здійснюється ним моніторинг сучасного стану в освітній сфері особливо щодо знищення україномовної освіти в Криму, відповідь була негативною. Така сама відповідь і на запитання, чи зверталося міністерство до правоохоронних органів, до Прокуратури АРК за фактом зміни освітнього процесу АР Крим, знищення україномовної освіти в Криму і чи відомо міністерству рішення міжнародного суду в Гаазі 2017 року щодо необхідності підтримки Росією україномовної освіти в Криму і відповідно чи зверталося міністерство на підставі цих документів до правоохоронних органів. Тобто стає очевидним, що Міністерство освіти і науки не займається цим питанням.

З огляду на результати дослідження, можна констатувати, що наразі існує досить велика прогалина у державній політиці щодо кримського питання, адже дуже важливо, щоб держава робила ті кроки, які мусить робити саме вона.
Прикладом таких кроків, на думку Ольги Скрипник, було б скасування горезвісного Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», оскільки саме він досить суттєво вплинув на зв’язки з кримчанами, які мешкають в окупованому Криму, і на права внутрішньо переміщених осіб з Криму. Цей закон не створює жодних позитивних наслідків навіть з економічної точки зору, а з точки зору прав людини він їх тільки обмежив, враховуючи те, що всі кримчани визнані нерезидентами. На жаль, цей закон досі діє, хоча з цього приводу проводилось багато зустрічей правозахисних організацій з владою, але поки що жодних змін немає.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниПрисутній на круглому столі Андрій Сенченко, відомий кримський політик, керівник громадського руху «Сила права», у своєму виступі наголосив на не менш гострій проблемі: як дати зрозуміти людям, що мешкають в окупованому Криму і на вільній території, яким ми бачимо майбутнє возз’єднання? За яким правилами ми збираємося жити? Адже при деокупації певний відсоток населення почне робити спротив, саме через усвідомлення того, що до когось, може, будуть висунуті якісь претензії, проте українське законодавство на цю тему не дає чіткої відповіді. За словами пана Сенченка, «Сила права» вже давно розробила «Закон про відповідальність», який регулює відповідальність за злочини, які скоєні на окупованих територіях (це не загалькримінальні злочини, а злочини специфічні) на користь держави-агресора проти своєї держави. Цей закон давно готовий, однак потрібно, щоб його ініціював президент.

Політикою створення хибних реальностей назвав державну політику щодо Криму у своєму виступі Юрій Смєлянський, експерт з питань тимчасово окупованих територій «Майдану закордонних справ». На його думку, «Крим – це Україна» – це лише лозунг, і не буде він порожнім лозунгом тільки тоді, коли наповниться реальним смислом. На 6-му році війни говорити, що щось позитивне відбувається з точки зору формування і реалізації кримської політики можна лише тоді, коли є якийсь конкретний підсумок: не законопроект, а закон, ухвалений і покладений для реалізації, або прийнято якісь стратегічні документи тощо. На жаль, цього немає. Тому поки що нам тільки розказують лозунги, а в результаті ми маємо лише негативні наслідки усіх цих 6 років з точки зору формування послідовної прозорої зрозумілої кримської політики щодо повернення Криму та його реінтеграції. На жаль, можна констатувати, що владі попередній і владі нинішній питання Криму не на часі. Тому треба консолідувати зусилля для формування тієї політики, яка необхідна для того, щоб хоча б відкривати горизонт просування до звільнення Криму.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниПитання санкційної політики розглянув Сергій Мокренюк, начальник Управління з питань Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, зазначивши, що минулого року за проектами розпоряджень МТОТ було застосовано 15 пакетів санкцій щодо 145 юридичних і 65 фізичних осіб в абсолютно різних сферах: і щодо тих, хто будував Кримський міст, і щодо тих, хто будував газопровід Крим – Краснодарський край, і щодо тих, хто руйнував нашу культурну спадщину – археологів, безпосередньо фізичних осіб, і щодо іноземців, які брали участь у так званих виборах як спостерігачі, а також тих, хто постачав на військові об’єкти в Криму товари або послуги.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниНаявність великих проблем в освітній сфері, про що йшлося на початку обговорення, підтвердила і Валентина Потапова, керівниця Центру громадянської освіти «Альменда». Адже, на її думку, за ці п’ять років, що минули, ми, по-перше, починаємо втрачати зв’язок з молоддю Криму і, по-друге, чи є Крим сьогодні, через п’ять років окупації, українською територією для тих, хто не є кримчанами. «Саме у тій політиці, яку робить Міністерство освіти, ми і бачимо відсутність державної політики. Тому що за цей період відбулась досить велика освітня реформа, було ухвалено велику кількість документів, пов’язаних з новою українською школою, проте там немає ані Криму, ані окупованих територій. Тобто через кілька років такої політики там буде повністю територія Російської Федерації, ментальність українців зникне. Тому відсутність ось цієї державної політики призведе до того, що самими українцями кримська тема підтримуватися не буде», – наголосила Валентина Потапова.

А той стан, який ми зараз маємо в культурній сфері в Криму, на думку Миколи Яковини, почесного президента Українського національного комітету ІКОМОС, це – замах на нашу ментальність, на нашу історичну пам’ять, спроба зачистити культурно-етнічне середовище, змінити його на користь ворога. Натомість наша держава, за його словами, поки що демонструє, насамперед в особі Міністерства культури, недоліки, вади та недопрацювання.

Питання деокупації Криму в державній політиці УкраїниЙ остаточну жирну крапку в обговоренні відсутності державної політики України в питанні деокупації Криму поставив архієпископ Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент. 10 грудня, якраз напередодні проведення круглого столу, владика Климент вийшов під стіни Кабінету Міністрів України й оголосив безстрокове голодування через бездіяльність української влади у питанні захисту і збереження української церкви в Криму. «Усі питання, які я п’ять років ставив перед Міністерством культури, Кабінетом Міністрів України, і зараз ставлю щодо захисту релігійної свободи в Криму, захисту церкви, ставлю в площині законів, які б комплексно вирішили цю проблему. Суть питання: на території Криму є майно, яким розпоряджалася Верховна Рада Криму, місцеві органи самоврядування. Верховна Рада Криму припинила своє існування. Хто вирішуватиме долю цього майна? Хто прийматиме рішення щодо відчуження, оцінки, судових позовів? Російська Федерація мені заявляє, що я незаконно займаю майно, бо це є федеральне майно РФ. І я уже вкотре питаю уряд України, а що Україна може сказати на противагу, що держава може сказати? Чиє це майно? Мені держава каже: воно нам не належить, бо Крим нам не належить, і ми нічого приймати не будемо – це відверті відповіді, які лунали в Міністерстві культури, це навіть зафіксовано на папері. Інше міністерство каже – механізму немає, законів немає, виникає запитання: а що ви робите вже майже 6 років? Тому, зважаючи на бездіяльність державних органів влади, я вдався до цієї акції – оголосив голодування. І вимагаю вирішення цього питання, яке б забезпечило гарантії безпеки вірян Православної церкви України в Криму, яке б зберегло Управління єпархії і Кафедральний собор, бо якщо не буде Управління і Кафедрального собору, говорити про те, що в Криму збереглося щось українське, не можна».

Висновок зустрічі, на жаль, невтішний. Цілком очевидно, що в усіх згаданих учасниками заходу сферах спостерігається повна відсутність державної політики щодо деокупації Криму. І тому, на думку присутніх, лише консолідована і системна робота усіх кримських громадських організацій та активістів зможе підштовхнути державні органи влади активніше і продуктивніше займатися кримським питанням. Для цього учасники круглого столу прийняли рішення навесні 2020 року провести ІІІ всеукраїнський з’їзд вимушених переселенців з Криму. Ще однією пропозицією стало створити Фонд деокупації Криму, подібний до Українського культурного фонду, де б на конкурсних засадах надавалися гранти для реалізації проектів щодо Криму і громадські організації мали б змогу змагатися. І бажано, щоб цей фонд був затверджений на державному рівні.

Автор: Ігор Світличанин

Фото: В’ячеслав Юрченко

Посилання на джерело інформації